Спроможність
Ризики систематичних проблем із надходженням в Україну міжнародної допомоги очевидні. Як і ризики того, що ця допомога буде меншою, ніж ми очікуємо.
Очікуємо ми насправді величезні суми: на цей рік — 37 млрд дол. Ще 25 млрд дол. нам будуть потрібні 2025-го та 12 млрд дол. — 2026-го. Врахуймо, що фінансування на 2025–2026 роки — це обсяги, обраховані із думкою, що гарячої фази війни в Україні на той момент уже не буде. Якщо ж ні, потреби будуть не меншими за поточний рівень. Наївно сподіватися, що країна зможе рік за роком знаходити такі ресурси зовні. Ще важче досягти ритмічності надання цього фінансування. Наразі ми на власні очі бачимо, що біда як із ритмічністю, так і з самими надходженнями.
Навіть гарні новини з Євросоюзу щодо виділення нам 50 млрд євро не заспокоюють, бо це чотирирічна програма, з якої 2024-го ми отримаємо 12,5 млрд максимум. Успіх у Європейській раді — важливий, але не останній етап, попереду ще визначення фінальних умов програми та голосування за них Європарламентом наприкінці лютого. Тож за найкращого розвитку подій перший транш у рамках Ukraine Facility надійде в березні. Одразу 4,5 млрд євро — третя частина від річного обсягу. Ритмічність подальших траншів залежатиме від нашої вправності у виконанні умов програми. Для нас це не менший виклик, ніж Орбан.
Обіцяні 61,4 млрд дол. від США досі під питанням. Із цієї суми левова частка (46 млрд дол.) піде на оборону, економіка ж мала б отримати 15 млрд дол. Обидві складові — запорука нашого виживання. Знайти їм заміну дуже важко, прожити без них — неможливо. Але наразі, окрім грошей від США і ЄС, ми 2024-го можемо сподіватися лише на 5,4 млрд дол. від МВФ і сумарно на близько 2 млрд від Нідерландів, Канади, Норвегії, Данії, Японії та Південної Кореї.
Коли наприкінці минулого року у владних кулуарах обговорювалися негативні сценарії надходження нам допомоги від союзників, чітко озвучувався строк — два місяці. Саме на стільки вистачить нашої власної фінансової спроможності без зовнішньої підтримки.
Місяць уже минув. Ще один —і фінансова стійкість, якою ми так пишаємося, перетвориться на гарбуз. Рекордні валютні резерви у 40 із лишком мільярдів доларів почнуть танути на очах. Песимістичні курсові та інфляційні очікування змусять Національний банк України повернути жорстку монетарну політику, яка загальмує економічний розвиток. А якщо невдовзі ситуація не покращиться, Нацбанк вимушено витягне з рукава свій єдиний козир — емісію. Той самий друк грошей, побічні наслідки якого зазвичай у рази перевищують позитивний терапевтичний ефект. Фактично за два місяці без підтримки ми повернемося у березень 2022-го — от оцінка нашої спроможності.
До влади досі не прийшло усвідомлення того, що якщо економіки не трансформувати під воєнні потреби, жодна допомога не зарадить. Якщо твій фронт совається туди-сюди на 300 метрів, логічно готуватися до довгої війни.
А президент он думає, що перехід на «воєнні рейки» — це скорочення урядового апарату, що війна на виснаження — вигадка Путіна, щоб зменшити західну підтримку України, а ще що у війні на виснаження Путін і його економіка програють.
Нічого дивного. Це ж той самий президент, який замість підготовки до вторгнення наприкінці 2021-го публічно ображався, що попередження американців про війну обвалили українські євробонди.
https://zn.ua/ukr/macroeconomics/vijna-trivatime-rokami-na-shcho-mi-spodivajemos.html