Солоха » Пн янв 12, 2026 3:38 pm
Ukrainian Diaspora of Chicago & Illinois
·
1944… Сніги, заметілі, хуртовини, шалений вітер і сильні морози! Так-так, саме в такі холодні зимові місяці відбувалося переселення ні в чому не винних українців з тепер уже польських територій на територію Урср!
Скажіть мені, який українець після всього, що знав про сирисири, захотів би туди потрапити?
Так звані «Республіканські угоди», укладені і підписані в 1944 році згідно з рішеннями Тегеранської конференції(1943 р), де за українців вирішували їхні долі чужі державні мужі. Подібні угоди було підписано з Білоруською рср і Литовською рср. Основними підписантами були сталін, Рузвельт і Черчіль! Перекроїли світ так, як їм захотілося.
За цими угодами повинні були переселити з післявоєнної Польщі в радянський союз етнічне українське населення, яке проживало тут на своїх споконвічних землях Ряшівського, Краківського, Люблінського воєводств.
Планувалося все здійснити з 15 жовтня 1944 р. до 1 лютого 1945р.
Регіональні пункти переселення були створені в таких містах як Ярослав, Перемишль, Лісько, Володава, Замостя, Холм, Красностав, Томашів, Грубешів, Любачів, Білґорай.
Відповідно й поляків та євреїв, які проживали на тепер уже радянських територіях, повинні були переселити в Польщу. Регіональні пункти переселення були організовані в таких містах як Броди, Дубно, Золочів, Володимир-Волинський, Дрогобич, Львів, Луцьк, Камʼянка-Бузька, Ковель, Кременець, Рава-Руська, Самбір, Стрий, Рівне, Тернопіль, Станіслав, Ходорів, Чортків.
Але коли на польській території почали перепис осіб української національності, виявилося, що їх не десятки, а сотні тисяч, і таку операцію практично неможливо провести.
Тому польська комуністична (керована москвою) влада почала придумувати різноманітні акти заохочення до переїзду: звільнення від податків, анулювання всіх прострочених платежів і т д. Також обіцяли, що за залишене майно і посіви все буде компенсовано на новому місці. Те саме обіцяли й полякам, яких переселяли з території срср в Польщу.
Обіцяли гарантоване отримання до 15га землі. Дехто купився на обіцянки-цяцянки і гірко пошкодував потім, коли виявилося, що їх кинули в чистім полі і нічогісінько не дали.
Якимсь чином УПА по своїх каналах звʼязку передавала цю інформацію на польську сторону, і люди вже знали, що не варто їхати в срср, бо нічого доброго там не чекає.
Щоб зрозуміти весь абсурд ситуації, потрібно згадати, що це був 1944 рік. Мільйони українців загинули, величезна кількість залишились інвалідами, велика маса чоловіків воювала в УПА проти німців та совєтів.
В домівках практично залишились жінки та діти. А ще ж зима! Холод! Яким чином можна було переселятись в такий час?
На тепер уже польській стороні закривалися українські школи, заборонялося навчання українською мовою, українців виключали з аграрної реформи, закривалися та розграбовувалися греко-католицькі церкви і там робилися склади. Та памʼятаймо, що робили це все енкааедисти за вказівкою з москви.
Однак ніхто з українців не хотів покидати рідних домівок і споконвічних етнічних українських територій.
Тоді сталося непоправне. Всюди пишуть, що це польські партизани почали спалювати села на Холмщині, на території Грубешівського, Томашівського і Замойського повіту. Але ми сьогодні повинні розуміти, що мова йде про 1944 рік, і влада у Польщі в той час була вже комуністична!!!
Всі накази поступали з москви!!!
Енкаведисти, переодягнені у форму польської Армії Крайової, почали спалювати українські села. Цим актом агресії москва забила гвіздок між українцями і поляками, які до того часу боролися проти неї разом. Адже УПА і Армія Крайова проводили багато спільних операцій проти комуністичної влади.
Саме з цих територій були перші «добровольці», що вирішили виселитися, бо виходу іншого не було. Домівки їхні згоріли.
Однак і це не допомогло. Впродовж першого етапу (який тривав до 31 грудня 1944р.), польській владі вдалося виселити і обездолити тільки 19899 українців.
З 1 січня 1945 р. Почався другий етап.Але впродовж половини року було виселено всього 80000 осіб.
Тоді польський уряд, зрозумівши, що таким способом нічого не добʼється, пішов на перемовини з українцями.
Одним із багатьох пунктів,запропонованих представниками української сторони, була відмова покидати свої споконвічні українські етнічні території!!!
Спочатку начебто й домовились. Та потім у Варшаві все ж було прийнято план примусової депортації.
А 22 серпня 1945 року було оголошено про 14-денний термін виселення.
Ще раз нагадую, щоб ніхто не переплутав, що в цей час у Польщі була комуністична влада! Всі накази поступали з москви!!!
22 серпня 1945 року в райони виселень було направлено 3, 8 і 9 дивізії польської армії.
Такою насильницькою депортацією було охоплено чотири повіти:Сяноцький, Перемишльський, Любачівський і Ліський. В результаті було виселено та обездолено ще 81806 українців.
Управління безпеки в Ряшеві дало вказівку виселяти навіть українсько-польські родини, де батько не був поляком.
Але вже у 1946 р. відбувалося справжнє протистояння. Загони УПА боронили українців від виселення. Тож комуністичний польський уряд за наказом з москви направляв у такі села і міста польську армію для придушення опору.
У Завадці Мороховській солдатами 34-го піхотного полку було замордовано 96 жителів села, у селі Терка -30, Карликів -14 , Березовець - 9, Поляни Суровичні -9, Мхава і т д.
Симетричні дії енкаведисти провели і на українській території, щоб поглибити розбрат між польським я українським народами.
26 червня 1946 року енкаведистами було силою викрадено з єпископського палацу і вивезено в срср єпископа Йосафата Коциловського, що повідомляв у американське і британське посольства інформацію про несправедливість, яку чинить польська новоспечена комуністична влада з етнічним українським населенням. Також польська влада увесь цей час намагалася змусити його зробити заклик до українського населення про добровільне виселення і навіть у 1945 році арештувала єпископа. Та все безуспішно. Він не піддавався. Тому енкаведисти й організували викрадення та вивезли його в радянський союз, де в концтаборі, що знаходився селі Чапаївка біля Києва, 17 листопада 1947. року він помер.
Як ви розумієте, виселити всіх так і не вдалося. Тож частину українського населення, яке все ж залишилось на території Польщі (Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина), переселили в рамках сумнозвісної операції «Вісла» на новоспечені території західної Польщі, які до війни ще належали Німеччині.
Операція тривала до 6 травня 1947 року. Тож загалом з етнічних українських територій було виселено близько 500000 українців.
Ще хтось після цього дивується, звідки взявся голодомор 1946-47 років в Україні?
Звісно ж, багато тих, кого виселили, змушені були потім помирати голодною смертю, не маючи засобів до існування.
Але найважливіше: таким чином москва хотіла знешкодити армію УПА, знекровити і позбавити її підтримки населення. А ще - посварити між собою два народи : український і польський.