-
Солоха
- Зарегистрированный пользователь
-
- Сообщения: 4874
- Зарегистрирован: Вт июн 10, 2014 4:02 pm
- Откуда: Запорожье
Солоха » Вт янв 06, 2026 9:28 am
Ростислав Павленко
·
ТІНЬ ОМАНУ
Які епохи, такі і дати.
5 січня 2019 було підписано Томос про автокефалію Української Церкви.
А 5 січня 2020 року уже інший Президент, Зеленський, улетів в Оман. Коли це стало відомо журналістам, почали розповідати казочку про "офіційний візит, але за власний рахунок". Вигадувати історії про якісь баснословні "інестиції", які ніхто ніколи не бачив.
Однак було би пів біди, якби йшлося лише про черговий відпочинок (у ті часи журналісти підрахували, що Зеленський відпочивав рекордний час порівняно з попередниками - навіть якщо не враховувати працеголіка Порошенка, інші відпочивали просто менше).
Справжній детекив почався пізніше, коли журналісти "Схем" розкопали дивні збіги (загугліть розслідування, взяте для ілюстрації).
Про візит в Оман тодішнього секретаря радбезу рф ніколая патрушева.
Про довге "зависання" Зеленського (аж до 8 січня) в країні, м'яко кажучи, не найбільш жвавій у відносинах з Україною.
Про збиття Іраном українського літака в день вильоту Зеленського - і про паузу з поверненням українського Президента (жартували, що можна було швидше дістатися вплав).
І, зрештою, про (нібито) використання ним літака, на якому прилетів патрушев.
За місяць відбулися карколомні зміни в системі влади в Україні - керівником ОПи став Єрмак, який перед тим був радником і запам'ятався хіба що провальними переговорами з росією (загугліть "переговори Єрмак Козак") - зате і фразою про Зеленського як "найвеличнішного лідера сучасності".
Остання фраза стане маркером тривалого дуумвірату, який фактично правив Україною до кінця листопада 2025 року, коли повстале оточення змусило Зеленського зняти Єрмака з посади під тиском звинувачень у корупції і зловживанні владою.
Власне зловживання, найпевніше, і здійснювалось за допомогою лестощів і створення у Зеленського приємної йому картини світу. Дуже схоже, що розгнуздані кадрові перетасовки початку 2026го - це спроба Зеленського знову віднайти комфорт і поклоніння, і байдуже на результат для країни.
Однак повернемось до подій 2020.
Не бракує конспірологічних теорій про те, ніби тоді Зеленський намагався виправдатись за провал преговорів у Парижі (замість офіційної згоди на російське прочитання Мінських домовленостей, які начебто погодив Єрмак, після протестів у Києві Зеленський пристав на думку професійних дипломатів і підписав документ ні про що - чим помітно розлютив росіян).
І, продовжують свою логіку коспірологи, в Омані нібито був заключений новий пакт - про сприяння російському підкоренню України.
Прихильники цієї логіки наводять як доказ показове скорочення ракетних програм, оборонних закупіель, переведення військових підприємств на голодний пайок, згортання усіх реформ у оборонній сфері, розпочатих за Порошенка.
Відпровідні рішення легко прослідкувати по Указах за підсумками РНБО, бюджетній статистиці та повідомленнях медіа тих років. 2020 видався дуже голодним для ВПК - зате щедрим для дороднього крадівництва (не втримаємось, щоб не згадати про подібність крати нових доріг і схем російського наступу у 2022).
До цього варто додати і обережні фрази прем'єра Шмигаля та керівництва парламентських "слуг" про перспективи подати воду в Крим, спроби розширити можливості для російської мови, спершу ворожу політику до української і прихильну - до московської церкви. Зрештою, відведення військ з бойових позицій на Півночі і Півдні значно полегшило просування російських загарбників у 2022б поставло на межу падіння Київ і дозволило рашистам потроїти загарбання української території (порівняно з 2019).
Однак, як всі теорії змови, ці хибують на спрощення. Світ не чорно-білий, не двовимірний і не однозадачний.
У цій стрічці ми вже говорили про феномен "магії посади Презилента", коли статус лідера суверенної нації дає будь-кому незрівнянно більше можливостей, ніж росіяни коли-небудь дозволять лідеру "малоросії".
Тому в конкретиці "ОМАНливих" домовленостей хай розбирається слідство.
В чому, однак, не доводиться сумніватись - це в прагненні нинішньої влади такого слідства уникнути.
У них був шанс - після початку повномасштабного вторгнення почати все з чистого аркуша. Але вже у квітні 2022 переляк пройшов - і повернулася практика війни з опонентами замість ворога.
До того, так виглядає, було взято курс на "умилостивлення москви". Вже згадане слідство встановить міру ініціатив і відповідальнсоті у послабленні України.
Але мотив, схоже, був "не злити росію". Показувати себе зразковими "молодшими братами". Зрештою, як показує розслідування тих-таки "Схем", пов'язані із Зеленським і його оточенням структури заробляли (а можливо, і заробляють) значні кошти на рф. А як показало розслідування НАБУ, до останнього часу йшла "двушка на москву", а в справи держави відбувалося втручання з "бек-офісу", пов'язаного принаймні зі зрадником, "героєм росії" і "сєнатором" деркачем.
І ось ця грімуча суміш дозволяє багато що зрозміти у мотивації нинішніх можновладців.
Певне, в "ідеальному світі" вони помирились би з москвою, скасували непотрібні "обмеження" часів "націоналістичних" попередників, і повернулись би в "нормальність" пост-совкового штибу. Однак цьому перешкоджає, по-перше, позиція москви, а по-друге - страх перед позицією "України воюючої", яка не подарує, якщо всі жертви виявляться марними.
Із цього протиріччя можна було б вийти, чесно прийнявши бік Україрнської Перемоги. Однак є одна проблема. Вони в неї не вірять. Ані в Перемогу, ані в Україну загалом.
Тому стратегія - "пропетляти, доки не складуться обставини".
Вони сподіваються, що Трамп примусить путіна до миру, його гірку ціну можна буде "повісити" на того ж Трампа, який уже без малого рік я рятівником рейтингу Зеленського (соціологи називаються це "ефектом єднання навколо прапора") - а потім, забувши Європу з її нудними повчаннями, поставити світ перед фактом сцементування нової старої зеленої влади - за будь-яку ціну.
За шість років після Омана спостерігаємо саме цю стратегію. подобатись великим цього світу, імітувати рухи і слова, які їм подобаються - а самим петляти і хитрувати задля збільшення власного комфорту і безпеки. Найкраще - при владі, розподіляючи кошти "на відновдлення України".
Якщо подивитись на дії можновладців із цих позицій, їхні дії набувають цілком зрозумілої логіки. За ними проглядається навіть певна стратегія. Жаль, що убога і безкінечно шкідлива для України.
Однак з Оману важливо винести-таки ще один урок. Що б там не було домовлено, обіцяно і заплановано - все провалилося.
Бо життя таки не чорно-біле, не двовимірне і не однозадачне. І значно складніше за інтриги за кулісами шоу-бізнесу.
