Читаю сейчас решения суда по Свалову. По двум эпизодам обвиняют:
По поводу биоматериалов и остальных доказательств, защитник до столба доколебывается, я считаю:
У судовому засіданні захисник заявив суду клопотання про визнання недопустимими доказами та не досліджувати судом протоколи відібрання у ОСОБА_1 біологічних зразків, зазначені зразки та висновки експертів, складені за результатами дослідження цих зразків, а також речовий доказ мобільний телефон «Самсунг Дуос», а також усі похідні від нього докази (довідки та роздруківки компаній мобільного зв`язку та т.ін.).
Обвинувачений підтримав заявлене клопотання, а прокурор на нього заперечив як на безпідставне.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вирішуючи клопотання захисника, суд виходить із наступного.
На підтримання обвинувачення прокурором раніше подано суду докази, які становлять матеріали досудового розслідування, зокрема, протоколи отримання у ОСОБА_1 для проведення експертиз біологічних зразків.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України).
У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч.2 ст. 89 КПК України).
Обґрунтовуючи власне клопотання, захисник, зокрема, посилався на те, що перед початком проведення слідчих дій (відібрання у ОСОБА_1 біологічних зразків) на порушення приписів ст. 241 КПК України відомості про пред`явлення відповідних постанов прокурора про відібрання біологічних зразків захиснику та ОСОБА_1 відсутні.
Так, відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченимистаттею 241цього Кодексу ( ч.3 ст. 245 КПК України).
Освідування здійснюєтьсяна підставіпостанови прокурората,за необхідності,за участюсудово-медичногоексперта аболікаря.Освідування,яке супроводжуєтьсяоголенням освідуваноїособи,здійснюється особамитієї жстаті,за виняткомйого проведеннялікарем іза згодоюособи,яка освідується.Слідчий,прокурор невправі бутиприсутнім приосвідуванні особиіншої статі,коли цепов`язано знеобхідністю оголюватиособу,що підлягаєосвідуванню. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово (ч.2 та ч.3 ст. 241 КПК України).
Отже, положеннями ст. 241 КПК України лише передбачено пред`явлення перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, відповідної постанови прокурора.
При цьому, як слідує з протоколів про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_1 , вони підписані як останнім, так і захисником ОСОБА_2 , і жодних зауважень щодо непред`явлення їм відповідних постанов прокурора про відібрання біологічних зразків у протоколах не викладено.
Крім того, обґрунтовуючи власне клопотання, захисник, зокрема, посилався й на те, що ОСОБА_1 був доставлений до ІТТ № 1 м. Запоріжжя о 23-00 год. 13.06.2015 року і не міг перебувати у кабінеті УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області, де згідно протоколам від 13.06.2015 року ввечері вказаного дня у нього відбиралися біологічні зразки.
Згідно п.1 ч.3 ст. 104 КПК України протокол процесуальноїдії складаєтьсяз вступної частини,яка повиннамістити відомостіпро місце, час проведення та назву процесуальної дії.
При цьому, як слідує з протоколів про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_1 від 13.06.2015 року, в них витримані вказані приписи процесуального Закону, зокрема відображено час ті місце вчинення слідчих дій.
При цьому, як слідує з протоколів про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_1 , вони підписані як останнім, так і захисником ОСОБА_2 , і жодних зауважень щодо невідповідності часу та місця проведення слідчих дій не викладено.
Крім того, обґрунтовуючи власне клопотання, захисник, зокрема, посилався й на те, що у протоколі від 15 червня 2015 року (т.3 а.с. 247) містяться зауваження захисника, що датовані 25.06.2015 року.
Натомість, вказані зауваження зроблені захисником власноруч, як і зазначення їх дати, а тому невідповідність останньої даті вчинення процесуальної дії не може однозначно свідчити про очевидну недопустимість відповідного доказу.
Крім того, обґрунтовуючи власне клопотання, захисник, зокрема, посилався й на те, що у протоколах від 15 червня 2015 року (т.3 а.с. 250, 253) зазначено, що слідчі дії відбувалися на підставі постанов прокурора Ворони М.В., а таких в матеріалах справи немає.
Але ж стороною обвинувачення суду були надані постанови прокурора Сердюка Є.О. від 15 червня 2015 року про відібрання у ОСОБА_1 відповідних біологічних зразків, а тому посилання у відповідних протоколах слідчих дій на прізвище прокурора Ворони М.В., на думку суду, також не може однозначно свідчити про очевидну недопустимість відповідних доказів.
Крім того, обґрунтовуючи власне клопотання, захисник, зокрема, посилався й на те, що відповідно до квитанції слідчим Халепом Д ОСОБА_3 було здано на зберігання речові докази: букальні клітини з порожнини рота та змиви зі статевого органу, з визначенням дати їх вилучення 13.06.2015 року, в той час як за відповідними протоколами вказані біологічні зразки слідчим відбиралися 15.06.2015 року. Крім того, в квитанції слідчий власноруч дописав передання на зберігання й мобільного телефону. Отже, захисник просив й не досліджувати судом речовий доказ мобільний телефон «Самсунг Дуос», а також усі похідні від нього докази (довідки та роздруківки компаній мобільного зв`язку та т.ін.).
Натомість, на думку суду, вказане також не може однозначно свідчити про очевидну недопустимість відповідних доказів, адже джерелом отримання доказів у даному випадку є саме протоколи відповідних слідчих дій, а не зазначення дати отримання біологічних зразків у квитанції про передачу на зберігання таких речових доказів, чи дописування слідчим у квитанції обставин передачі на зберігання мобільного телефону «Самсунг Дуос».
Крім того, у судовому засіданні захисник заявив суду клопотання про визнання недопустимим доказом та не досліджувати судом речовий доказ диск з відеозаписом, який зроблений на території о. Хортиця 11.06.2015 року.
Обвинувачений підтримав заявлене клопотання, а прокурор на нього заперечив як на безпідставне.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вирішуючи клопотання захисника, суд виходить із наступного.
Обґрунтовуючи власне клопотання, захисник, зокрема, посилався й на те, що стороною обвинувачення не було надано ухвалу слідчого судді про надання тимчасового доступу до відповідних відеоматеріалів.
Натомість, прокурор суду надав ухвалу слідчого судді Соболєвої І.П. від 24.06.2015 року, якою було надано слідчому дозвіл на тимчасовий доступ до відеозапису, що зафіксований 11.06.2015 року за допомогою камер відеоспостереження на посту контролю та на стовпі заповідника Хортиця.
Крім того, обґрунтовуючи власне клопотання, захисник, зокрема, посилався й на те, що вказані відеозаписи своєчасно не були надані стороні захисту, бо їх тривалість 5 годин, що свідчить про невиконання слідчим вимог ст. 290 КПК України.
На підтримання обвинувачення прокурором раніше подано суду докази, які становлять матеріали досудового розслідування, в т.ч. й вищевказані відеоматеріали.
Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч.ч.9, 12 ст. 290 КПК України).
При цьому, як слідує з протоколу від 24.09.2015 року ОСОБА_1 та його захиснику Середі М.О. слідчим було надано доступ до матеріалів досудового розслідування на 8-ми томах в підшитому та пронумерованому стані, де прямо зазначено, що сторона захисту ознайомилася з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі, заяв та клопотань з цього приводу не висловлювала.
Отже, з викладеного судом не встановлена очевидна недопустимість зібраних під час досудового розслідування вищеназваних відеозаписів.
Оскільки сторона захисту на свій розсуд визначалася з порядком ознайомлення, на вказаний висновок суду не впливають посилання захисника на явну недостатню кількість часу, яка була витрачена стороною захисту при ознайомленні з наданими відеоматеріалами.
Крім того, обґрунтовуючи власне клопотання, захисник, зокрема, посилався й на те, що управління поліції охорони ГУНП (правонаступник ДСО) не мала та не має камер на о. Хортиця.
Дійсно, згідно листа управління поліції охорони в Запорізькій області станом на 11.06.2015 року на о. Хортиця були відсутні відеокамери, які відомі або були встановлені за погодженням з названим управлінням.
Натомість, згідно ухвали слідчого судді Соболєвої І.П. від 24.06.2015 року було надано дозвіл на тимчасовий доступ до відеозапису, що зафіксований 11.06.2015 року за допомогою камер відеоспостереження на посту контролю та на стовпі заповідника Хортиця, який зберігається у Ленінському МВ УДСО ГУМВС України в Запорізькій області, а саме у начальника названого МВ ОСОБА_4 , а тому сам факт відсутності в управлінні поліції охорони в Запорізькій області станом на 11.06.2015 року на о. Хортиця відеокамер, на думку суду, також не може однозначно свідчити про очевидну недопустимість доказів відповідних відеозаписів.
Крім того, обґрунтовуючи власне клопотання, захисник, зокрема, посилався й на те, що відповідний протокол отримання тимчасового доступу не відповідає положенням ст. 165 КПК України, бо не містить посилань, з якого саме обладнання чи пристрою знято копію відеозапису, хто робив таку копію та за допомогою чого.
Особа,яка зазначенав ухваліслідчого судді,суду протимчасовий доступдо речейі документівяк володілецьречей абодокументів,зобов`язана надатитимчасовий доступдо зазначенихв ухваліречей ідокументів особі,зазначеній увідповідній ухваліслідчого судді,суду. Зазначенав ухваліслідчого судді,суду особазобов`язана пред`явитиособі,яка зазначенав ухваліяк володілецьречей ідокументів,оригінал ухвалипро тимчасовийдоступ доречей ідокументів тавручити їїкопію. Особа,яка пред`являєухвалу протимчасовий доступдо речейі оригіналівабо копійдокументів,зобов`язана залишитиволодільцю речейі оригіналівабо копійдокументів описречей іоригіналів абокопій документів,які буливилучені навиконання ухвалислідчого судді,суду. Навимогу володільцяособою,яка пред`являєухвалу протимчасовий доступдо речейі документів,має бутизалишено копіювилучених оригіналівдокументів.Копії документів,які вилучаютьсяабо оригіналияких вилучаються,виготовляються звикористанням копіювальноїтехніки,електронних засобівволодільця (зайого згодою)або копіювальноїтехніки,електронних засобівособи,яка пред`являєухвалу протимчасовий доступдо речейі документів (ст. 165 КПК України).
Отже, положення ст. 165 КПК України не містять приписів про те, що у протоколі отримання тимчасового доступу повинно бути зазначено, з якого саме обладнання чи пристрою знято, у даному випадку, копію відеозапису, хто робив таку копію та за допомогою чого.
Крім того, обґрунтовуючи власне клопотання, захисник, зокрема, посилався й на те, що отримана відеограма з оптичного диску є копією.
Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 02.07.2015 року у ОСОБА_4 слідчим було вилучено відеозапис, перенесений на диск для лазерних систем зчитування.
При цьому, вказаний запис було вилучено, як вже зазначалося судом, на підставі відповідної ухвали слідчого судді та згідно складеного слідчим протоколу вищевказаної процесуальної дії, а тому, на думку суду, вказані захисником обставини також не можуть однозначно свідчити про очевидну недопустимість відповідного доказу - вилученого відеозапису.
З вищевикладеного судом не встановлена очевидна недопустимість доказів, на які послався захисник.
Керуючись ст. ст. 350 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
Відмовити узадоволенні клопотаннязахисника ЯмиД.М.про визнання недопустимими доказами та недослідження речового доказу диск з відеозаписом, який зроблений на території о. Хортиця 11.06.2015 року, протоколів відібрання у ОСОБА_1 біологічних зразків, зазначених зразків та висновків експертів, складених за результатами дослідження цих зразків, а також речового доказу мобільного телефону «Самсунг Дуос» та усіх похідних від нього доказів (довідок та роздруківок компаній мобільного зв`язку та т.ін.).
Ухвала оскарженню не підлягає.
8 томов дела и все придумано от начала до конца? Сомнительно.
Пока все, сайт реестра слегка умер.
![[;)]](https://forum.zap.zp.ua/images/smilies/re/derisive.gif "подмигивание")
