-
flint
- Зарегистрированный пользователь

-
- Сообщения: 921
- Зарегистрирован: Сб сен 10, 2022 7:22 am
- Пол: Мужской
flint » Пн фев 13, 2023 1:06 pm
"Зеленському випала доля анти-кризового менеджера. Точніше, він сам її обрав та діє відповідно. Це дуже важка робота, яку потягне не кожна людина. Середньостатистичний фахівець скоріш за все заклинить на бюрократії, почне шукати виправдань чому йому не дали, чому обставини були проти нього, чому він залишився непочутим, хоча він такий світлий, такий конструктивний, його підхід такий новий та реформаторський. Але… нє шмагла я, нє шмагла… Найчудовіший вихід для любого, в кого “кишка затонка”, це сказати, що всі вони погані, а от я - найкращий. Вони всі не хочуть, тому не дають мені показати результат. Але я знаю як краще та готовий обов’язково це довести… от тільки не посувайте мене з займаної посади та не дивіться скільки я отримую за це грошей і як саме я їх отримую.
Знайоме? Вже десь чули, бачили, проходили? Так, вже було.
АЛЕ ЦЬОГО РАЗУ ВСЕ ІНАКШЕ.
Цього разу справжній професіонал своєї справи не шукає відмазок. Він бере і робить. Спочатку ламає деструктивну бюрократію та спрощує процедури, де вони можуть працювати краще. Потім ламає усталені схеми та показує, що можна вивільнити величезну суму грошей. Потім починає боротись з тими, хто не бажає коритись новим обставинам, але прагне зберегти свій вплив на фінансові потоки та способи наживатись. Згодом професіонал розпочинає демонстрацію результативної роботи - і всі бачать, що це справді працює. Навіть попри купу скандалів, справжніх та вигаданих - результат є. І це неможливо спростувати чи заперечити. Очі не брешуть - все справді почало мінятись. Гасла перестали бути пустими нездійсненними обіцянками. З’явилась віра, що це може спрацювати і країна справді почала рух до реформування та відновлення.
Це все було у перші два роки президентства Зеленського. Але війна стала новим випробуванням. Більш жорстким, таким, що потребує максимальної консолідації сил та віддачі. І тут також талант та навички Зеленського як анти-кризового менеджера спрацював.
Якщо ми пригадаємо що ми мали на початок війни, то взагалі досі на Заході розводять руками: як із запасами зброї, яка залишилась після “перемог” попереднього президента, можна було відбити навалу армії, яку всі вважали другою за потужністю в світі? Як можна було воювати цілих три місяці із арсеналом, якого реально вистачало лише на 6-7 тижнів повномасштабної війни? Лише через три місяці Захід переконався, що усі байки про Зеленського, які йому вливали у вуха російські дипломати та українські “гетьмани”, виявились брехнею та почав давати зброю для захисту та оборони. Поки тільки так - для оборони. Але Зеленський постійно говорив: нам не потрібні ваші солдати, нам потрібна ваша зброя; дайте нам достатньо зброї і ми завершимо цю восьмирічну війну, яку нав’язали Україні європйські бюрократи та українські гниди. Мир в Європі можна досягти виключно перемогою України, а не дипломатією. Дипломатія вже показала свою кволість та імпотентність. Настало час вести розмову силою, якщо слова та домовленості втратили свою силу. Міжнародні домовленості про непорушність кордонів, повагу суверенітету та невтручання у справи сусідніх держав під будь-яким приводом - саме про це мова.
І Зеленський почав довбати міжнародну спільноту. Виступи, зустрічі, переговори, промови - і так по колу безліч і безліч разів. Допоки світ не почав чути та розуміти, що коїться щось гірше за “обставини для занепокоєння та стурбованості”. Але як показала практика вся стара архітектура міжнародного права та інституцій для підтримання світового порядку це гнила яма, в який пропадає люба ініціатива, що туди потрапляє.
ООН не працює. Радбез ООН не працює. МЧХ не працює. МАГАТЕ не працює. ОБСЄ не працює.
Вся велитенська бюрократична машина робить багато, але результату немає. Просто немає механізмів отримання результату. Тому все залишається на рівні резолюцій, на які рашисти насрали з верхівки свого кремля. Європа постійно бігає по колу, вказує один на одного та шукаючи крайніх, хто б погодився стати першим. Зрештою Зеленському це набридло. І він почав вимагати.
До нього не вимагав ніхто. Ніхто не ставив своїх вимог так, що на них не можна не реагувати. Він став нічним кошмаром для європейського політикуму. Він дістав всіх. До печінок. До офшорних рахунків, куди регулярно лягають транші від Газпрому. До демострації реального стану демократії та аворитетності політичних партій, що хизувались своєю могутністю. Перед Зеленським всі вони постали просто імпотентами без штанів та гордості. Зеленський просто почав скакати їм по головах та амбіціях, вимагаючи “Встань, шмато! На тебе твої виборці дивляться! Чи ти хочеш, щоб мене обрали наступним президентом в твоїй країні?!”
Зеленський продемонстрував нову дипломатію - радикальну вимогу діяти тут і зараз. Навіть проти супротив бюрократів та зашкарублість застарілих процедур іржава махіна почала діяти та розкручуватись. Усвідомлення жаху дійсності проходило різні етапи: Буча, Харків, Маріуполь, Сіверодонецьк та Лисичанськ, Херсон, Соледар, Бахмут… І кожного разу Зеленський колупав гострим патичком своїх аргументів у мізках впертих прихильників старого принципу імітування дій. Кожна його промова, кожен виступ, кожна вимога завдавали їм такого нестерпного політичного болю, що в якийсь момент вони зрозуміли, що простіше дати Зеленському те що він просить, ніж дозволяти йому знищувати їхнє політичне майбутнє. А даючи нам захистю, вони зрештою забезпечать спокій і для себе.
Те що зараз робить Зеленський, це приклад абсолютно нової дипломатії та гострих переговорів. Із неодмінним передбачуваним результатом. Просто тому що інакше не може бути, тому що це єдиний спосіб досягти якихось позитивних зрушень.
Чому Зеленський став настільки популярним у світі та продуктивним політиком?
Мабуть просто тому що він чітко усвідомлює потребу та доцільність дій замість тривалих перемовин. Тому що він прихильник реального результату, а не імітації бурхливої діяльності. Україна бореться за своє звільнення та незалежність. З іншим президентом це було б неможливо. З іншим Україна б підписала якийсь ще гірший “мінськ-3” вже 25 лютого 2022 року."
Павло Пащенко