Не так новини. як старини - інтерв'ю Гонтарєвої
Мій перший проект — Туніс. Коли я вперше прибула туди і подивилася на ситуацію в країні, це мені нагадало Україну. В нас були такі ж накопичені дисбаланси, такий же негативний рахунок поточних операцій. Коли я прийшла до Нацбанку, дефіцит поточного рахунку був 10% ВВП. У Тунісу цьогоріч буде негативний рахунок поточних операцій 11%.
Українські 10% дефіциту поточного рахунку в 2014 році — це $16 млрд. Тобто такий дефіцит вже несумісний із життям. Коли мене питали в 2013 році: "Ви розумієте глибину кризи української економіки?", я як макроекономіст дуже добре це розуміла.
У Лондоні колосальна бюрократія. Наприклад, процес зняття квартири начебто автоматизований. Брокера ти бачиш вживу, але документи переважно підписуєш в інтернеті. Однак кількість документів, перевірок та іншого — це більше, ніж ви собі можете уявити.
І як же мені було смішно, коли абсолютно шалений Валентин Наливайченко [екс-глава СБУ] розповідав на ТБ того дня, коли ми знімали квартиру з моїм сином, що нібито Гонтарева купила в Лондоні будинок за 23 млн фунтів.
Цих божевільних хтось ще показує, а я в цей момент підписую договір оренди маленької двокімнатної квартири.
— З першого дня під НБУ ходили проплачені мітинги. У багатьох ЗМІ — повна дезінформація, маніпуляції. Наприклад, від Юлії Тимошенко, яка виходить і розповідає, що Гонтарева видала 300 млрд грн рефінансування. А Гонтарева виходить у парламенті та показує: коли вона прийшла до НБУ, заборгованість із рефінансу була 110 млрд, а коли пішла — 19 млрд.
— Звісно, погрожували. У мене ж була держохорона з жовтня 2014 року і поки мене не звільнили. Багато різних погроз було, зокрема ці труни. Як ви, наприклад, розглядаєте нещодавню заяву [депутата-мультимільйонера] Сергія Тарути, який розповідає, що Гонтареву треба посадити до в'язниці — це, мовляв, єдине місце, де цінних свідків не вбивають? Це кому привіт? На кого працюють Наливайченко і Тарута?
У нас найбільші проблеми були в наших системних банках. Це держбанки і Приват. Але в держбанках — це не стільки кредити пов'язаним особам у строгому сенсі слова, це кредити політичній еліті країни. Якщо для когось "злочинна влада" була представлена Віктором Януковичем, то подивіться на баланс цих банків, і ви зрозумієте, що "злочинна влада" діяла на території України років 20. Держбанки використовували як хотіли. От нещодавня історія — нардеп Станіслав Березкін, компанія Креатив і так далі [САП звинувачує "групу" Березкіна в тому, що вони в кінці 2013-го — початку 2014-го вкрали з державного Ощадбанку $20 млн]. Це ж не сім'я Януковича вже, правда? А перед цим, подивіться: брати Клюєви, до Клюєвих ви інших знайдете. Весь політичний олімп.
В. С.: Коломойський намагався із вами домовитися якось непублічно?
— Як можна домовитися? Почитайте меморандум МВФ стосовно ПриватБанку. З ким можна домовитися? Із МВФ? Єдине, в чому ми пішли на поступки Привату, — так це в питанні дедлайну з рекапіталізації. Коли Приват не виконав перший дедлайн — 1 квітня 2016 року, — він був зміщений до 1 вересня 2016-го. Але і це було в меморандумі МВФ все передбачено. Після цього ми одразу отримали транш.
В. С.: Якби ПриватБанк обвалився, то наслідки вийшли б далеко за межі банківської системи. Президент же це розумів прекрасно.
— Якщо ви подивитеся на графік націоналізації, він стартував у неділю. Стартував з того, що, перше, Нацбанк визнав банк неплатоспроможним. Потім — рішення ради фінстабільності, засідання Радбезу. І тільки о 21:00 стартує Кабмін, який оголошує про націоналізацію. Це була повністю узгоджена дія всієї вертикалі влади.
В. С.: Зокрема президента?
— Звісно. Тільки тому так все спокійно пройшло. Інакше б це просто могло розірвати нашу країну на частини.
Чому я займаюся зараз монетарною політикою, консультую інші країни? Тому що наш досвід банківської реформи увійшов до підручників всього фінансового світу. Раніше прикладом була реформа банківського сектора Туреччини в 1990-х. Зараз же нас всюди запрошують ділитися досвідом.
В. С.: Наталія Яресько, екс-глава Мінфіну, зараз теж займається кризовим-менеджментом — у Пуерто-Ріко.
— Звісно. Ми вважаємося топ-фахівцями в цих галузях.
Якого дня я поклала заяву президенту на стіл? Конкретно вам називаю — 6 квітня 2017 року. Чому 6 квітня? Тому що я була підписантом Меморандуму МВФ і чекала, поки зайде транш. МВФ уже знав, що я йтиму, але я чекала фізичного приходу грошей. Так от, я півтора року не працюю, а ми тільки зараз заговорили про транш. Ми мали отримати після нього ще чотири транші. Наші резерви мали скласти $25 млрд. І тоді нам не знадобилася б наступна програма. А якщо ви цього нічого не робите, якщо ви затягуєте, так вибачте. Так, нова програма є, а траншу ще жодного немає. Але, слава богу, ми змогли сходити на ринок, хоча б взяти запозичення.
І. В.: Як вам свіжий випуск євробондів? Там ставка понад 9%.
— Звісно, це дорого. Звісно, це короткий папір. Але я вважаю, що Мінфін дуже добре все зробив, оперативно. Щойно оголосили про нову програму МВФ — вони вже сходили на ринок, взяли гроші, країна може жити спокійно.
Адже головне для Мінфіну та НБУ — забезпечити макрофінансову стабільність. Зрозуміло, якби гроші позичили рік тому, було б набагато легше. Але це ж не вина Мінфіну, що не виконувалися вимоги, підписані в меморандумі МВФ, що не підвищувалися [урядом] ціни на газ.
https://magazine.nv.ua/ukr/journal/3287 ... oKGJ-S2wok