Как нам обустроить Украину

[Тушкан]

Вот-вот, я о том же, по-моему, такие вещи случаются крайне неожиданно. Кстати на болотах анонсировали "очень важный доклад Шойгу" и "непубличный звонок между хлом и Си". Интересно, есть ли связь?

У Пескова постоянно что-то очень важное намечается. А потом такое.

[ЗАЗ]

Кстати на болотах анонсировали "очень важный доклад Шойгу" и "непубличный звонок между хлом и Си". Интересно, есть ли связь?

Не встречал информацию такую. Поискал-ничего не нашел.

[ХорошаЯ]

Кстати на болотах анонсировали "очень важный доклад Шойгу" и "непубличный звонок между хлом и Си". Интересно, есть ли связь?

Не встречал информацию такую. Поискал-ничего не нашел.

Я читала в телеге Ateo Breaking
Там у него ссылка есть:
https://smbx.me/Gf1m6
Без ВПН не открывается, текст:

Российский лидер Владимир Путин обсудит двусторонние отношения и региональные проблемы с китайским коллегой Си Цзиньпином. Диалог пройдет в закрытом режиме, сообщил официальный представитель Кремля Дмитрий Песков.

По его словам, общение президента РФ и председателя КНР состоится утром пятницы, 30 декабря. Будет обсуждаться тема по наиболее острым региональным проблемам, пояснил Песков.

«Первый обмен репликами будет публичным, потом разговор в закрытом режиме», — уточнил пресс-секретарь президента.

Национальные лидеры созвонятся по видеосвязи. Поводом станет нарастание объемов товарооборота, пояснил Песков.

Ранее пресс-секретарь президента сообщил, что указ Владимира Путина об ответе на западный «потолок цен» на нефть распространяется и на действующие контракты."


По заявлению Шойгу ссылки не было.

[ЗАЗ]

Спасибо Хорошая.

[ЗАЗ]

Із сайту брокерської компанії Worth Avenue Yachts зникло оголошення про продаж яхти Олександра Ярославського, гроші від реалізації якої олігарх обіцяв віддати на повоєнне відновлення Харкова.

Відсутність оголошення користувачі помітили ввечері 4 лютого, повідомляє видання "Думка".



Скрін пошукового запиту на сайті, де було оголошення про продаж яхти Ярославського "Кайзер"

"Думка" 4 лютого електронною поштою звернулася за коментарем до пресслужби групи DCH, якою володіє Ярославський, однак на вечір 7 лютого жодної реакції на запит не надійшло.

Джерела "Думки" в політичних колах підтвердили, що Ярославський нібито відмовився від ідеї продавати яхту "Кайзер".

Нагадаємо, Ярославський після повномасштабного вторгнення росії в Україну записав звернення та заявив, що нібито "розпочинає програму допомоги" Харкову. Першим кроком мав стати продаж яхти Kaiser. Worth Avenue Yachts оцінювала вартість судна в майже 50 млн євро.


Больше информации на портале Антикор: https://antikor.com.ua/articles/607702- ... a_harjkova

Посмотрел наверное на налоговичку с мечтами "заработать " лям зелени за год, на чиновника из МОУ с 17 миллионами гривен в диване, на пресс-офицера погранслужбы в Париже и думает-та ну нафиг, кому деньги в руки попадут? Пусть лучше яхта останется.

[ХорошаЯ]

На сайте по ссылке, по тегу Ярославский предыдущая новость:

"Український бізнесмен, засновник групи DCH Олександр Ярославський, встановив контроль над компанією, яка володіє спецдозволом на видобуток піску в акваторії річки Дніпро поблизу Києва. Повідомляє інформаційне агентство NADRA.INFO . Зміна власників відбулася у лютому 2022 р., але про неї на широку громадськість не повідомляли ні сторони угоди, ні ЗМІ.
Больше информации на портале Антикор: https://m.antikor.com.ua/articles/60389 ... ynok_peska

И раньше по датам много разного-интернсного, из чего можно сделать вывод, что вряд ли Ярославский такая ромашка невинная, что его неистовому желанию последние новости могли тестикулы на пике срезать.
А то он не знает, как-кто-куда честно заработанное тратит.
Было бы выгодно, мне кажется, сам бы по нужным карманам рассовал деньги с продажи.
Но, конечно, могу и ошибаться.

[ЗАЗ]

Но, конечно, могу и ошибаться.

Не ошибаетесь конечно. Ярославский один из.... поэтому и все понимает. А продать яхту и отправить деньги на восстановление Харькова-это был ненужный порыв, с которым он справился)

[ЗАЗ]

Павел Казарин. Понравилось.

Иногда мало победить "внешнего путина". Иногда надо еще справиться с "внутренним орбаном".
Что произойдет, когда война закончится
Казарин рассказал, что произойдет, когда война закончится / 28-я ОМБр имени Рыцарей Зимнего Похода
Я не знаю, когда война закончится. А заодно не знаю где, как и чем именно. Зато я примерно знаю, что произойдет после.

Каждая страна спорит о самой себе, и мы не являемся исключением. До войны мы сравнивали Восток и Запад. Европейский союз с Таможенным. ОДКБ из НАТО. Отныне все это в прошлом.

В том будущем, которое наступит после войны, места для сторонников Москвы просто не останется. Одни сменятся, другие уедут. Послевоенная Украина получит прививки от собственного прошлого, и вряд ли мы увидим рецидивы.

А потому спорить мы станем совсем о другом. Вероятно, главная дилемма нашего будущего будет упираться в раскол "нам должны"/"мы должны".

Одни скажут, что Украина прикрыла собой Европу. Что мы стали щитом для цивилизации. Что именно нам выпало остановить новых варваров и спасти континент. Жертва требует вознаграждения сполна, скажут они, а значит, настало время принимать дары без счета-меры.

Мы услышим о том, что западная помощь должна поступать без условий. Что схема "деньги в обмен на реформы" - это кощунство в отношении погибших. Сторонники концепции "нам должны" объявят требование бороться с коррупцией – цинизмом и неуважением.

В этой системе координат донорам будет выпадать роль "золотой антилопы". Которая должна раскошеливаться несмотря на то, кто и как распоряжается полученным. Сторонники этого подхода будут продавать своим избирателям мотив обиды, философию жертвы и идеологию иждивенчества.

И это будет иметь немалый спрос. В конце концов, страна и вправду платит за войну огромную цену. Одни останутся без родных, другие – без домов, третьи – без здоровья. Наша страна фрустрирована войной – и многие связывают с ее окончанием приход "золотого века". И потому будут готовы довольствоваться сиюминутным, жертвуя стратегическим. Предпочтут обезболивающее перед лекарством.


Пока Запад будет пытаться взять в союзники украинское общество ради изменения довоенных правил игры, некоторые отечественные политики попытаются перехватить инициативу ради сохранения этих самых правил. А потому формулой нового популизма станут обвинения в пресечении к ничтожному и мелочности – в адрес спасенной Европы. И если для этого популистам придется осваивать риторику и словарь евроскептиков, они не остановятся.

По другую сторону баррикад окажется философия "мы должны". Ее сторонники также будут подчеркивать, что Украина боролась не только за саму себя. Что наша страна принесла на алтарь своей и чужой свободы очень большую жертву. Но единство тезиса не означает единства вывода. А потому они будут делать акцент на том, что "все должно быть не зря".

Они будут говорить, что прежняя парадигма умерла. Что жить по старинке уже не получится. Что безальтернативность западных денег – это единственный шанс для Украины провести реформы и стать эффективной.

Они будут говорить о борьбе с коррупцией и институте репутации. О социальных лифтах и дебюрократизации. О том, что за свою победу Украина заплатила слишком дорого, чтобы снова упустить шанс. Сам факт начала войны они будут связывать с тем, что страна долго играла в половинчатые решения, а потому не стала членом НАТО до 24 февраля.

Они будут язвительными и злопамятными. Начнут требовать инвестиций в армию и развитие ВПК. Начнут говорить о перспективах российского реванша и отравлять многим радость от долгожданного мира. В их риторике тезисов о "свободе" будет больше, чем разговоров о "равенстве", а потому их будут называть "социал-дарвинистами" и обвинять в равнодушии к "маленькому человеку".

Причем эти два подхода будут делить людей даже на бытовом уровне.

Одни скажут, что принесенная ими лично жертва является достаточной, чтобы претендовать на пожизненное содержание. Из уст других слово "патернализм" будет звучать как ругательство. Одни будут настаивать, что перенесенного Украиной достаточно, чтобы почивать на лаврах. Другие станут говорить, что цена, заплаченная за победу, включает в себя слишком большой налог на довоенную неэффективность.

Прямо сейчас будущее Украины решается на поле боя. Но война закончится и наступит время внутренней дискуссии. Различные лагеря будут продавать избирателю идею благополучия. Но если когда-то мы ломали копья вокруг того, "с кем нам быть", то теперь наконец подступимся к вопросу о том, "какими нам быть".

Иногда мало победить "внешнего путина". Иногда надо еще справиться с "внутренним орбаном".

https://opinions.glavred.info/shcho-sta ... 49062.html

[ХорошаЯ]

Не согласна.
Борьба с коррупцией продается очень хорошо, так что играть "против" никто не будет.
Все будут наперегонки за.
Водораздел если и произойдёт, то по заезженной до каньона дорожке популизма - дешёвый свет, газ, вода и еда, высокие пенсии и социальные выплаты, и не важно, что-почём в Европе, ведь это же не они умирали и не их города ровняли с землёй.
Второго шанса, как у правительства Яценюка, скорее всего, не выпадет.
Борьба с коррупцией тоже может разделиться на два движения: +Зеленский и -Зеленский.
+Зеленское поделится на просто и ++ещё и за войну пусть ответит.
Это если до выборов вообще дело дойдет.

[ЗАЗ]

Это если до выборов вообще дело дойдет.

Зеленский обязан идти на второй срок, что б успокоилось немного послевоенное политическое море. А там видно будет. В горячке послевоенных дней и месяцев выбор не стоит делать. Пусть будут те кто есть пока. Потом уже "новые" лица. Но это мое мнение. А будет как будет- срач до небес. Уверен.

[Тушкан]

А в военное время выборы вообще проводятся? Как по закону?

[_igor]

В военное время никаких выборов, у нас поэтому и вместо мэра недоразумение какое-то.

[Солоха]

Страшно, але правда
https://site.ua/valerii.pekar/vigrati-v ... 9dMhcMqXZE
«Виграти війну, програти мир» — цю формулу вже кілька місяців активно використовує понад десяток українських політологів та журналістів; мені не вдалося встановити авторство, хоча, схоже, хронологічно вперше формула прозвучала з вуст Девіда Вільямса, який перефразував вислів з виступу Урсули фон дер Ляєн на конференції з відновлення України в Луґано, а вона походить аж із доктрини Трумена 1947 року.
При прогнозуванні майбутнього завжди в полі зору з'являється так званий інерційний сценарій — найбільш ймовірний сценарій, який настає, якщо суб'єкти нічого не роблять, аби перейти на інші, кращі, бажаніші, менш імовірні сценарії, які потребують активного втручання.
..1. Ми перемогли. Перехід від війни до миру набагато складніший за перехід від миру до війни. Країна втратила сотню тисяч кращих людей. Країна лежить у руїнах, деякі міста зруйновані вщент, в окремих регіонах справжня гуманітарна катастрофа. В бюджеті величезна діра, адже економіка сильно скоротилася. Наші найкращі люди, військові повертаються додому виснажені, в першому пріоритеті для них відновлення здоров'я й облаштування. Так само виснажена значна частина активної меншості тих, хто невпинно працював на перемогу в тилу. Все суспільство уражене важкою травмою.
2. Реформи не зроблені — вони «не на часі», та ніхто особливо й не збирався їх робити. Україна не виконала взяті на себе зобов'язання, відповідно не отримує ні достатніх грошей на відновлення від міжнародних партнерів та донорів, ні членства в Євросоюзі. Українська політична верхівка наполягає і на грошах, і на членстві ("спочатку євроінтеграція, потім реформи", "переможців не судять", "ви нам винні, бо ми вас врятували" тощо), але міжнародних партнерів ця риторика не переконує. По-перше, вони не забули численні попередні обмани. По-друге, вони бояться появи нової когорти олігархів, що постануть на розкраданні їхніх грошей, а їм потім відповідати перед своїми виборцями. По-третє, нікому в ЄС не потрібна велика країна, яка є проблемою, а не можливістю.
3. Відновлення країни поставлене на паузу. Завершення воєнних дій і воєнного стану актуалізує питання про повернення чи неповернення тих, хто виїхав: європейські уряди будуть м'яко виштовхувати тих, хто не вкорінився, та стимулювати вкорінюватися тих, хто може (адже всім потрібні освічені працьовиті люди). Перед мільйонами сімей стоятиме вибір: жінки з дітьми повертаються додому до чоловіків чи чоловіки приєднуються до своїх сімей. Рішення ухвалюватиметься відповідно до оцінки ситуації на той момент.
4. В Україні нема достойно оплачуваної роботи, адже робочі місця у приватному секторі потребують приватних інвестицій, а державний сектор і так перевантажений. Умови для створення власного бізнесу не витримують порівняння з сусідами (значна частина бізнесів вже релокована в країни центральної та східної Європи). Школи та лікарні, без яких життя неможливе, відновлюються в мінімальних обсягах. Щойно звільнені території і вщент зруйновані міста потребують величезних коштів просто для початку життя. Інфляція, втримана у 2022-2023 завдяки міжнародній допомозі, починає розкручуватися — адже за відсутності донорських грошей на відновлення держава буде вимушена включити друкарський верстат, щоб відбудувати хоча б критичну інфраструктуру.
5. Ситуація погіршується, але не викликає протесту: в Україні зазвичай протестують проти несправедливості, а не проти погіршення умов життя, і стається це внаслідок раптових подій, а не повільного "варіння жабки на слабкому вогні". Та й нема кому протестувати: активна меншість виснажена, а ще, можливо, розколота штучними чварами. Підконтрольні медіа та дописувачі соцмереж клеймлять будь-яку критику влади як підрив національної єдності. До речі, російська пропаганда також нікуди не поділася, навіть якщо росія вже починає колапсувати під впливом військової поразки.
6. Контроль над всіма правоохоронними органами (включаючи антикорупційні), над парламентом та медіа належить одній невеликій групі людей. Олігархи, які зазвичай в українській історії підтримували політичний плюралізм заради власних інтересів (і тим самим в окремих випадках грали позитивну роль), внаслідок війни фактично зійшли зі сцени. Реформа децентралізації відкочується назад, місцеві лідери поставлені перед вибором: присягнути центральній владі чи бути репресованими, принаймні обмеженими у можливостях та облитими брудом, і вже точно не маючи ресурсів на відновлення.
7. Політична верхівка отримує повний контроль над життям в розореній країні й не розуміє, що задля відновлення треба цим контролем частково поступитися. Діалог між українською владою та міжнародними партнерами нагадує діалог між автопілотом та автовідповідачем. В кращому випадку євроінтеграція рухається за сценарієм "Дитячий садок", хоча правильно було би назвати його "Orban.ua" — ми стаємо схожими на велику Угорщину, де формально є демократія, вільний ринок та верховенство права, а фактично контроль над політикою, економікою та медіа зосереджений в руках одного клану, який протиставляє свою країну Європі та роздає трохи грошей вдячним патерналістам обмін на незмінну підтримку (ймовірність, що таку країну радо приймуть в ЄС, невелика). В гіршому випадку маємо російський по суті сценарій "Вбити дракона і стати драконом", що означає посмертну перемогу путіна.
8. На цьому тлі згортаються ключові реформи попередніх років, а люди, що їх втілювали, ризикують потрапити до в'язниці (подібні кейси добре відомі від початку 2023). За кулісами цієї сцени стоять персонажі, близькі до російських спецслужб (всі прізвища відомі). Корупційна вертикаль замикається нагорі, антикорупційні органи під контролем, наглядові ради зруйновані, громадські організації або куплені (не завжди за гроші, часто за доступ до медіа та у владні кабінети), або виштовхані на маргінес. Придворні позитивні блоґери пояснюють народу простою мовою, чому так і треба.
9. Найбільш політично небезпечною групою є популярні військові та волонтерські лідери. Найпопулярніші та найактивніші з них "знімаються з дошки" кримінальними процесами щодо перевищення повноважень, порушення правил та ухвалення рішень, що завдали матеріальних збитків державі (думаю, ви прекрасно розумієте, наскільки в час війни офіцери та генерали перевищували повноваження, а волонтери порушували правила). Виснаження суспільства, величезний незадоволений запит на справедливість та усвідомлення масштабу наших втрат вимагають помсти хоч комусь. Протести маргіналізуються, заяви про вищість правосуддя над справедливістю в умовах низької правової культури не чутні.
10. Оскільки міжнародні партнери не надали ні грошей, ні членства в Євросоюзі, народу оголошується, що Захід нас кинув, злив й обманув. Ця зрозуміла й очевидна теза добре пояснює бідність та розруху, безробіття та зростання цін. Наступні 25 років українці переживають гостру образу за таку поведінку Заходу. Ми перетворюємося на націю ображених переможців, нездатну зробити висновки (їх роблять або переможені, або успішні переможці). Тут приходить Китай із дуже вигідними пропозиціям кредитів… Західні інтелектуали мудро качають головами, повторюючи фразу "Україна ніколи не змарнує шансу змарнувати всі шанси". Так минає покоління. Все, що буде після цього, — то вже інше покоління, інша історія.
...
Зазвичай інерційний сценарій нікому не подобається, викликає відразу й огиду. Для того він й існує, щоб мотивувати до його відвернення. Адже хороші (бажані) сценарії потребують наполегливих та скоординованих зусиль активної меншості — тих соціальних сил, які здатні подивитися в майбутнє й діяти заради його поліпшення. Активна меншість завжди визначає напрямок розвитку, а пасивна більшість — його швидкість. Але активна меншість може бути виснажена, розпорошена, розколота, обезголовлена, принижена, витіснена з публічного простору. І тоді інерційний сценарій майбутнього розгортається так, як його формують потужні тренди сьогодення.
Було би правильно завершити текст закликом до спільної роботи та нарисом плану дій, щоб перейти з рейок інерційного сценарію на бажаний. Але я тут поставлю крапку. Бо ми ще не пройшли етап усвідомлення, не дійшли до етапу, коли розуміння стану справ спонукає до рішень та дій. Пам'ятаєте цикл полковника Бойда "спостереження — оцінка — рішення — дія"? Щоб відсахнутися від прірви, треба спочатку в неї зазирнути. Ласкаво просимо, зазирайте.

[Солоха]

Красиво послав

[Солоха]

Щось воно кучно пішло

Post

[Milena]

А я сегодня в жуткой ситуации оказалась. Два года не видела человека. Я онемела и находилась в прострации. Он был на протезе.
Первые слова— это на войне?
Ответ —Ну а где же ещё?
У меня был стопор.
Расставшись, я не нашла ничего умнее , как пожелать удачи. А спустя пару минут, не смогла понять— ну почему-почему у меня не хватило мозгов сказать ему спасибо. Спустя десять минут я уже думала — надо было ему руки расцеловать. Я не сделала ничего и мне сейчас очень больно.
Ногу ему оторвало под ягодицу и он был на американском протезе. Реабилитацию и протезирование проходил в Америке. Ходит на протезе и с палочкой. Говорит, что всех до колена называют 'симулянтами". По его данным 56 бойцов до колена вернулось в строй.
Сам сейчас волонтерит.

[Milena]

А и ещё. 30% протез, а остальное физ. нагрузка и желание.

[Солоха]

Хто б подумав про таке три роки тому. Але ж тримаємося!

[Солоха]

https://www.bbc.com/ukrainian/news-6569 ... z0v-pFCoLw
Православна церква України - найпопулярніша релігійна організація країни - сьогодні вирішує повністю перейти на новий календар. Раніше про таке ж рішення повідомила Українська греко-католицька церква.

Тож вже з 1 вересня більшість християн України можуть почати відзначати релігійні свята по-новому. Різдво буде 25 грудня, а не 7 січня. Так само змістяться й інші свята - такі як Покрова (1 жовтня), Водохреще (6 січня) і Миколая (6 грудня).

Але це не стосуватиметься Великодня і деяких інших свят, зокрема Трійці. Далі ми пояснимо, чому саме їх відзначатимуть по-старому.

Рішення про перехід на новий календар ПЦУ ухвалює на архієрейському соборі - зібранні усіх єпископів. Він відбувається у Києві в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври.
...
Наступного разу усі християни відзначатимуть Великдень в один день навесні 2025 року - і це гарний привід завершити їхню роботу компромісом. Саме того року святкуватимуть 1700-ліття Нікейського собору, який встановив правило обчислення Великодня.

Якщо їм вдасться порозумітись та залагодити розбіжності підрахунку Пасхалії, то після 2025 року більшість українців відзначатиме не тільки Різдво, а й Великдень разом з усім західним світом.

[Швейк]

Чё за бред? С хера ли пцу самая популярная?
В чьих то влажных мечтаниях?